Архітектура та урбаністика

18.12.2021

Партисипація (англ.: "participation"), або інакше - залучення різних груп людей до будь-якого процесу обговорення, планування чи створення, все частіше застосовується як один із інструментів прямої демократії та співтворчості громади, представників громадськості, зацікавлених інституцій та влади. Цей процес має на меті підвищити зацікавленість та відповідальність залучених у процес учасників у створенні та підтримці власне створеного продукту.

Найпоширенішими формами партисипації є формування так званих бюджетів участі (партисипаційних, партисипативних бюджетів), коли певний відсоток коштів місцевого бюджету направляється на проекти, подані на фінансування звичайними мешканцями. На відміну від громадських бюджетів в Україні та Польщі, проекти мешканців в Грузії обираються не шляхом голосування самих мешканців, а за вибором відповідно створеної бюджетної комісії, яка складається з представників органів місцевого самоврядування та обраних представників громадськості. Це пов'язано зі складністю проведення процедур голосування, які практично виключають можливість проголосувати через інтернет, інертністю мешканців, які часто-густо не володіють письмовою грузинською мовою (особливо в прикордонних поселеннях, де проживають представники таких нацменшин як вірмени, азербайджанці, росіяни, осетини, єзиди, курди і навіть греки) - через мовний бар'єр такі мешканці воліють взагалі не брати участі в подібних заходах, соромлячись власної неосвідченості. Необ'єктивність результатів такої процедури, як голосування, також полягає в тому, що в Грузії, особливо в маленьких поселеннях, поширена патріархальна система прийняття рішень - коли рішення приймають чоловіки; думка жінок, і особливо, дітей, ігнорується, або береться до уваги тільки окремими, більш освідченими, представниками спільноти. 

При цьому кожна спільнота в кожному поселенні - відрізняється як звичаями, традиціями, так і системою прийняття рішень. Молодь, яка не погоджується з місцевими неписаними правилами, виїзджає в місто, або й за кордон - на навчання або заробітки, і часто вже не повертається. 

Найменші села Грузії страждають не тільки через відсутність місць праці, а й слабкої підтримки органів місцевого самоврядування, де основним показником розподілення коштів є кількість мешканців населеного пункту. Внаслідок цього в багатьох селах немає не те що системи водовідведення та покриття доріг, а й водо- та газопостачання.

Саме в таких поселеннях ми вирішили, в рамках міжнародного фестивалю One Caucasus, разом з мешканцями, запланувати та облаштувати маленькі, але такі важливі для них громадські простори.

На відео знятий процес першого відвідування одного з азербайджанських поселень Марнеульського регіону, Акхули:

На відео - розмова з директором місцевої школи. На відео - мешканці Акхули, волонтери фестивалю One Caucasus,
розмовляють - Вітек Хебановськи та Поліна Вєтрова
Відео створене Міхалом Шимандерським-Пастриком (Варшава)

Весь процес нашої роботи складався з таких етапів:

1. Підготовка до роботи з мешканцями: зустріч з волонтерами фестивалю, розподілення задач.

2. Воркшоп в Akhula - зустріч у місцевій школі, розмова з місцевими жителями про проблеми та пріоритети. Виділено три основні пріоритети для благоустрою: дитячий майданчик біля школи, благоустрій місцевого придорожнього ринку та встановлення альтанки для відпочинку (детальніше - в прикріпленій презентації нижче).

3. Воркшоп у Ходжорні – робота з молоддю. Виокремлено три основні пріоритети: реставрацію пам'яток архітектури, створення мультифункціонального простору для молоді, благоустрій місць зустрічі мешканців на вулицях села.

4. Воркшоп в Опреті – зустріч у школі, робота над функціями нової адміністративно-культурної будівлі, яку було запропоновано Марнеульським муніципалітетом: проектні роботи заплановані до кінця 2021 року.

5. В результаті зустрічей з мешканцями було обрано до реалізації - базар в Акхулі та благоустрій місць зустрічі для жителів Ходжорні як такі, які розміщені на загальнодоступних територіях (без обмеження доступу). Базар в Акхулі також є певною інвестицією для місцевого бізнесу – покращення умов роботи для місцевих жінок, які торгують на “придорожньому” базарчику; а місце для зустрічей на вулицях Ходжорні – у районах села, в яких немає будь-якого благоустрою.

Архітекторами було зроблено кілька ескізів, серед яких обрано найбільш оптимальні рішення.

Три наступні дні волонтерська команда з архітекторів і будівельників конструювали, складали та фарбували вуличні дерев'яні меблі для мешканців сіл.

Залишився останній етап - перевезення та розміщення збудованих вуличних меблів. 

Жіночки Акхули отримали оновлені меблі для базару просто посеред торгового дня: це викликало неабиякий ажіотаж - хтось дякував, а хтось сперечався, але всі погодились - на нових столах продукти мали неабиякий торговий вигляд, а на нових лавках значно зручніше сидіти.

Ходжорні отримало свої "фірмові" One Caucasus лавочки під час фестивального приїзду до селища музикантів. Попри заборону масових заходів, фестиваль все-таки відбувся: вантажівка з музикою гастролювала по селам Марнеульського регіону разом з мікроавтобусом з медиками, які проводили щеплення від Covid 19 для місцевих мешканців. Лавочки стали в нагоді під час заходу, а пізніше перекочували у найвіддаленіші від центру вулички.

Волонтери попрацювали на славу - найвідповідальнішим етапом роботи з мешканцями є не планування, а саме реалізація запланованого. Завдяки бюджету фестивалю ми змогли купити дерево, привезти його та створити для селян чудові меблі.

Підсумовуючи, ми зрозуміли, що мешканці таких ось маленьких сіл найбільше потребують підтримки. І підтримки не на словах, а на ділі. Тому що довіра громади - це цінний скарб, який можна зберегти тільки завдяки уважності та відповідальності.

На відео - Поліна Вєтрова розповідає, чому важливо працювати з маленькими поселеннями
Відео створене Міхалом Шимандерським-Пастриком (Варшава)